Проект Закону України “Про систему реабілітації в Україні”

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

За визначенням Всесвітньої організації здоров’я, реабілітація передбачає використання усіх можливостей з метою зниження впливу станів, що обмежують життєдіяльність або призводять до інвалідизації, та забезпечення особам із обмеженнями життєдіяльності можливості досягнення оптимальної соціальної інтеграції. Як вбачається з цього визначення, в основу реабілітації має покладатися прагнення усунути обмеження життєдіяльності особи та запобігти інвалідності. Саме за такими принципами працює система реабілітації в розвинутих країнах світу.

В той же час, реабілітація в Україні пов’язана виключно зі статусом інваліда, реабілітаційні процеси не можуть проходити до визнання особи інвалідом у встановленому законодавством порядку. Такий підхід до проведення реабілітації був сформований за радянських часів та не відповідає сучасним тенденціям, а також гальмує рух України до стновлення сучасних стандартів охорони здоров’я.

Більш того, в умовах збройного конфлікту, що відбувається на Сході України, існуюча система реабілітації проявила себе як абсолютно не здатна до обслуговування потреб суспільства.

Отже, на сьогодні сформувалась гостра потреба реформувати систему реабілітації, забезпечити її функціонування на основі: реабілітаційної стратегії охорони здоров’я, паціентоцентриської орієнтованості реабілітації, ранішнього втручання, мультидисциплінарного підхід та інших прогресивних засад функціонування реабілітації.

Мета і шляхи її досягнення.

Проект Закону підготовлено з метою усунення недоліків існуючої системи реабілітації в Україні та її реформування з використанням найкращого світового досвіду.

Виходячи з цього, проектом Закону пропонується побудувати систему реабілітації на основні принципів:

1) орієнтованість на особу, що передбачає безпосередню участь особи, що потребує реабілітації або її законного представника у розробці, реалізації та коригуваннях індивідуальної програми реабілітації;

2) цілеспрямованість – організація реабілітаційного процесу має бути спрямована на досягненні довго- та короткострокових цілей;

3) вчасність – реабілітація має розпочинатися в гострому періоді, одразу після стабілізації стану пацієнта, індивідуальна реабілітаційна програма має негайно коригуватися при будь-яких змінах функціонального стану особи;

4) послідовність –  кожний наступний етап реабілітаційного процесу має бути пов’язаний з попереднім етапом та враховувати функціональні досягнення особи, що потребує реабілітації;

5) неперервність – реабілітаційний процес має відбуватися безперервно протягом етапів реабілітації, з метою максимального використання потенціалу стратегії відновлення;

6) мультидисциплінарність – реабілітаційний процес забезпечується організованою групою фахівців (мультидисциплінарною командою);

7) функціональна спрямованість – реабілітаційні заходи мають на меті досягнення цілей, скерованих на відновлення, збереження або компенсацію функцій, необхідних для повсякденного функціонування, соціальної та професійної адаптації.

Проектом Закону впроваджується поняття системи реабілітації як сукупності суб’єктів реабілітації, урегульованих законодавством відносин між ними, а також визначені законодавством вимоги, стандарти та нормативи реабілітації. До суб’єктів  реабілітації, при цьому, відносяться:

  • особи з обмеженнями життєдіяльності, в тому числі, особи з інвалідністю або їх законні представники;
  • члени сімей осіб з обмеженнями життєдіяльності;
  • фахівці реабілітації;
  • мультидисциплінарні команди;
  • кейс-менеджери;
  • реабілітаційні заклади, відділення та підрозділи закладів охорони здоров’я;
  • органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють державне управління системою реабілітації, або адмініструють державне замовлення на реабілітаційні послуги.

Крім того, передбачається утворення таких суб’єктів, як громадські об’єднання фахівців реабілітації, як органів саморегулювання у сфері реабілітаційних послуг та  Національного центру якості реабілітаційних послуг, який є центральним органом виконавчої влади, який координує державну політику у сфері реабілітації, формує національну систему стандартів якості реабілітаційних послуг, гармонізовану з міжнародними стандартами реабілітації, та здійснює моніторинг додержання законодавства та  дотримання стандартів в галузі реабілітації.

Проектом Закону визначає основні види реабілітації: фізична та медична реабілітація, психосоціальна реабілітація, професійна реабілітація та реадаптація, рекреаційно-спортивна реабілітація та параолімпійський спорт.

Пропонується регалментувати процес реабілітації, визначивши засади її проведення на первинному, вторинному та третинному рівнях надання медичної допомоги; визначити порядок проведення реабілітації в гострому та підгострому періодах та довготривалої реабілітація.

Новелою для системи реабілітації в Україні є наступні поняття, що вводяться Проектом Закону:

  • мультидициплінарна команда, як організаційно оформлена, функціонально відокремлена група фахівців, які об’єднані спільними цілями у реабілітації та проводять реабілітацію високої інтенсивності в закладах сфери охорони здоров’я стаціонарного та амбулаторного типів в гострому, підгострому та довгостроковому періодах;
  • кейс-менеджмент, як комплекс заходів з планування, організації, координації, моніторингу та оцінки послуг та ресурсів для кожної конкретної особи, з метою вибору оптимальної стратегії та тактики реабілітації
  • біопсихосоціальна модель реабілітації, за якою обмеження життєдіяльності у особи формується при взаємодії фізичних, психологічних та середовищних факторів, та не може розглядатися окремо з медичної або соціальної позиції та інші.

Проект Закону передбачає встановити окремий порядок проведення реабілітації для наступних категорій населення: дітей з інвалідністю; учасників бойових дій; осіб, що постраждали від надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

© 2019 Простір можливостей . Powered by WordPress. Theme by Viva Themes..